Сайт про дітей

Напевно, немає жодної дитини, яка б жодного разу в своєму житті не залилася гучним ревінням або тихим плачем. Діти плачуть. Це психічне явище, як правило, болісно переживається батьками. Мало хто може витримати дитяче горе. Як ставитися до сліз дитини? Чи є плач психологічною травмою для дитини? Або це маніпуляція?

Плач буває різний. Можна розрізнити кілька різновидів дитячого плачу. Є ниття, капризи, безпосередньо плач, ревіння, істерика. Інтенсивність і характер дитячого плачу залежать від темпераменту дитини, її наполегливості, ступеня потреби, травми, відчаю або "занедбаності" конкретної проблеми.

Чому діти плачуть?
І перше, що приходить на розум, у дитини поки ще недостатньо слів для висловлення тих переживань, які її переповнюють. Від неможливості висловити, від несформованості словникового запасу, від переповнюючих її почуттів, емоцій вона і заливається ревінням. І ми розуміємо, що чим менше дитина, тим частіше вона буде користуватися плачем як засобом комунікації. З дорослішанням, розвитком емоцій, інтелекту і мови вона навчиться користуватися іншими засобами для досягнення своїх цілей.

Плач дітей першого року життя нерідко замінює мову і повідомляє про:

- фізіологічні потреби (голод, спрага, мокрі штанці і т.п.);
- соціальні потреби (потреба у спілкуванні, бажання отримувати увагу і т.д.);
- біль (наслідок хвороби, фізичного дискомфорту або травми);
- виснаження емоційного стану (втомилася, хоче спати),
- образу (не дали заборонений плід, мама не взяла на руки).
Дорослішаючи, дитина починає використовувати плач як інструмент для досягнення своєї мети. Вона поступово розуміє, що якщо почати наполягати на своєму з використанням цього нехитрого інструменту, мета може бути досягнута швидше. І тут ми вже маємо справу з плачем-маніпуляцією.

Проаналізувавши всі ці причини дитячого плачу, будемо пам'ятати, що вибухнути ревінням вона може з однієї причини, але і в сукупності кілька причин можуть дати подібну емоційну реакцію.